Секс и душа – истоки мифа о ВИЧ

Лиам Шефф
11 августа 2012 г.

Если ВИЧ – это мистификация (если тесты на ВИЧ не показывают ничего конкретного – а они действительно ничего не показывают, и это подтверждается здесь), и сама «инфекция» основана на этом фальшивом тесте – то это означает, что тесты на ВИЧ не имеют никакого клинического значения.

Нам также говорят: «у вас может быть «ВИЧ», и вы можете не знать об этом». Но, возможно ли, чтобы у вас было заболевание, передающееся половым путем (ЗППП), и вы бы об этом не знали? Возможно ли, чтобы у вас была передающаяся половым путем дрожжевая инфекция, герпетическая инфекция, или любая другая язва или прыщ в паху - и вы бы «не знали об этом»? (Как это им так удаётся заставить нас поверить в этот бред?)

И эту линию они и гнут – тесты ничего не показывают, но «вы будете знать, только если доверяете тесту». Это похоже на какой-то религиозный заколдованный круг.

Но мы придаём этим тестам большое значение. Почему?
Я думаю, это из-за того, что они представляют собой с точки зрения человеческих мифов и древних законов. Раньше считалось, что, когда два человека соединялись в сексе, то они общались «душами». В наше время, в век светскости, понятие «души» трактуется как мистическая ерунда, так что, когда два человека совершают интимный акт, мы не говорим об этом как об «обмене энергией души» или о «божественности», а просто как о «рекреационном сексе» или о «хорошо проведенном времени».

Я думаю, что такая точка зрения приводит нас к чувству злоупотребления, утомления, опустошенности, и к желанию ... потребности в чем-то. Я считаю, что большой мифический ум нашего вида схватился за идею того, что нельзя проверить, но что должно существовать. Это то, что «передается» от человека к человеку при занятиях любовью ... то, что теперь постоянно присутствует в человеке. Нечто непонятное, нерасшифрованное, нечто почти духовное – но нет.

Это общение душ в негативном аспекте – потому что мы не позволяем себе принять такое понимание секса (как общение двух душ на глубоком энергетическом уровне), нам нужен «научный» или упрощенный миф, который бы след в след повторял старый миф.

Мы не ценим секс, мы не ценим близость. Мы, как цивилизация, не ценим «энергию» или душу. Мы легко растрачиваем себя. Мы чувствуем себя униженными, использованными, даже своими собственными действиями. Мы стремимся утешиться через «исповеди» (тестирование на ВИЧ), чтобы уверить себя, что нам не нанесён непоправимый вред.

И это вместо того, чтобы понять истину: каждое взаимодействие на таком уровне близости является важным, и приводит нас к тому, что мы получаем в наследство от другого человека какую-то часть его существа, так же, как и даём ему что-то своё. Мы обмениваемся материалом души. И мы открыты – очень открыты. И крайне уязвимы. Мы хотим общаться нежно, с любовью – но вместо этого мы «запрыгиваем» в секс слишком быстро, и с теми, кто нам не подходит, или же мы воспринимаем секс как «спорт», и тогда резко вырываемся из близости, нанося себе вред.

Стоит ли удивляться, что люди, которые регулярно ходят сдавать «тест» - это те, кто не ценят близость и секс? - Люди с «дырками» в душе. Они обеспокоены очень многим, но вся их тревога сводится в одну точку – в точку неправильного сексуального поведения.
Стоит ли удивляться, что люди, которым рекомендуют идти сдавать тест, это люди, которых рассматривают как чрезмерно похотливых, отклоняющихся от «нормы», как тех, кто не ценит близость (или же их культура не позволяет им сформировать длительные отношения в паре), или же как тех, кто рассматривает этот глубокий душевный обмен как «спорт».

Опять же, миф о «ВИЧ» говорит, что есть некоторая бактерия или «ретровирус», который нельзя увидеть, нельзя узнать, есть ли он, который не оставляет никаких следов, не вызывает никаких воспалений на половых органах. (Неужели мы действительно думаем, что реальные ЗППП не беспокоят наши гениталии? Как мы могли купиться на эту невероятную ложь – «ЗППП, которые не являются ЗППП»?) Потому что это миф – метафора. Нам нужно что-то, что будет нам напоминать: секс не является бесплатным, и им нельзя заниматься с легкостью.


Источник: Sex and the Soul – the Origins of the HIV Myth

Секс і душа: витоки міфу про ВІЛ

Ліам Шефф
11 серпня 2012


Якщо ВІЛ — це містифікація (якщо тести на ВІЛ не показують нічого конкретного - а вони дійсно нічого не показують, і ви можете в цьому переконатися), і сама «інфекція» заснована на цьому псевдо тесті - то це означає, що тести на ВІЛ не мають ніякого клінічного значення.

Нам також говорять: «у вас може бути «ВІЛ», і ви можете не знати про це». Але, чи можливо, щоб у вас було захворювання, що передається статевим шляхом (ЗПСШ), і ви б про це не знали? Чи можливо, щоб у вас була дріжджова інфекція, що передається статевим шляхом, або герпетична інфекція, або будь-яка інша виразка або прищ в паху - і ви б «не знали про це»? (І як це їм вдається змусити нас повірити в цю маячню?)
І цю лінію вони і гнуть — тести нічого не показують, але «ви будете знати, тільки якщо довіряєте тесту». Це схоже на якийсь релігійне зачароване коло.

Але ми надаємо цим тестам велике значення. Чому?
Я думаю, це через те, що вони являють собою з точки зору людських міфів та стародавніх законів. Раніше вважалося, що, коли дві людини з'єднуються в сексі, то вони спілкувалися «душами». В наш час, в століття світськості, поняття «душі» трактується як містична нісенітниця, так що, коли дві людини здійснюють інтимний акт, ми не говоримо про це як про «обмін енергією душі» або про «божественність», а просто як про «рекреаційний секс» або про «добре проведений час».

Я думаю, що така точка зору веде нас до почуття зловживання, стомлення, спустошеності, і до бажання ... потреби в чомусь. Я вважаю, що великий міфічний розум нашого виду схопився за ідею того, що не можна перевірити, але що повинно існувати. Це те, що «передається» від людини до людини при заняттях любов'ю ... те, що тепер постійно присутнє в людині. Щось незрозуміле, нерозшифроване, щось майже духовне — але ні.

Це спілкування душ у негативному аспекті - тому що ми не дозволяємо собі прийняти таке розуміння сексу (як спілкування двох душ на глибокому енергетичному рівні), нам потрібен «науковий» або спрощений міф, який би слід у слід повторював старий міф.
Ми не цінуємо секс, ми не цінуємо близькість. Ми, як цивілізація, не цінуємо «енергію» або душу. Ми легко розтрачуємо себе. Ми відчуваємо себе приниженими, використаними, навіть своїми власними діями. Ми прагнемо втішитися через «сповіді» (тестування на ВІЛ), щоб запевнити себе, що нам не завдано непоправної шкоди.
І це замість того, щоб зрозуміти істину: кожна взаємодія на такому рівні близькості є важливою, і приводить нас до того, що ми отримуємо у спадщину від іншої людини якусь частину її істоти, так само, як і даємо їй щось своє. Ми обмінюємося матеріалом душі. І ми відкриті — дуже відкриті. І вкрай вразливі. Ми хочемо спілкуватися ніжно, з любов'ю — але замість цього ми «заскакуємо» в секс занадто швидко, і з тими, хто нам не підходить, або ж ми сприймаємо секс як «спорт», і тоді різко вириваємося з близькості, завдаючи собі шкоди.

Чи варто дивуватися, що люди, які регулярно ходять здавати «тест» — це ті, хто не цінують близькість і секс? — Люди з «дірками» в душі. Вони стурбовані дуже багатьма речами, але вся їхня тривога зводиться в одну точку — в точку неправильного сексуальної поведінки.

Чи варто дивуватися, що люди, яким рекомендують йти здавати тест, це люди, яких розглядають як надмірно хтивих, що відхиляються від «норми», як тих, хто не цінує близькість (або ж їхня культура не дозволяє їм сформувати тривалі відносини в парі), або ж як тих, хто розглядає цей глибокий душевний обмін як «спорт».

Знову ж таки, міф про «ВІЛ» каже, що є деяка бактерія або «ретровірус», який не можна побачити, не можна дізнатися, чи він є, який не залишає ніяких слідів, не викликає жодних запалень на статевих органах. (Невже ми дійсно думаємо, що реальні ЗПСШ не турбують наші геніталії Як ми могли купитися на цю неймовірну брехню - «ЗПСШ, які не є ЗППП»?) Тому що це міф - метафора. Нам потрібно щось, що буде нам нагадувати: секс не є безкоштовним, і ним не можна займатися з легкістю.


Оригінал статті: Sex and the Soul – the Origins of the HIV Myth