Ліам Шефф
11 серпня 2012
Якщо ВІЛ — це містифікація (якщо тести на ВІЛ не показують нічого конкретного - а вони дійсно нічого не показують, і ви можете в цьому переконатися), і сама «інфекція» заснована на цьому псевдо тесті - то це означає, що тести на ВІЛ не мають ніякого клінічного значення.
Нам також говорять: «у вас може бути «ВІЛ», і ви можете не знати про це». Але, чи можливо, щоб у вас було захворювання, що передається статевим шляхом (ЗПСШ), і ви б про це не знали? Чи можливо, щоб у вас була дріжджова інфекція, що передається статевим шляхом, або герпетична інфекція, або будь-яка інша виразка або прищ в паху - і ви б «не знали про це»? (І як це їм вдається змусити нас повірити в цю маячню?)
І цю лінію вони і гнуть — тести нічого не показують, але «ви будете знати, тільки якщо довіряєте тесту». Це схоже на якийсь релігійне зачароване коло.
Але ми надаємо цим тестам велике значення. Чому?
Я думаю, це через те, що вони являють собою з точки зору людських міфів та стародавніх законів. Раніше вважалося, що, коли дві людини з'єднуються в сексі, то вони спілкувалися «душами». В наш час, в століття світськості, поняття «душі» трактується як містична нісенітниця, так що, коли дві людини здійснюють інтимний акт, ми не говоримо про це як про «обмін енергією душі» або про «божественність», а просто як про «рекреаційний секс» або про «добре проведений час».
Я думаю, що така точка зору веде нас до почуття зловживання, стомлення, спустошеності, і до бажання ... потреби в чомусь. Я вважаю, що великий міфічний розум нашого виду схопився за ідею того, що не можна перевірити, але що повинно існувати. Це те, що «передається» від людини до людини при заняттях любов'ю ... те, що тепер постійно присутнє в людині. Щось незрозуміле, нерозшифроване, щось майже духовне — але ні.
Це спілкування душ у негативному аспекті - тому що ми не дозволяємо собі прийняти таке розуміння сексу (як спілкування двох душ на глибокому енергетичному рівні), нам потрібен «науковий» або спрощений міф, який би слід у слід повторював старий міф.
Ми не цінуємо секс, ми не цінуємо близькість. Ми, як цивілізація, не цінуємо «енергію» або душу. Ми легко розтрачуємо себе. Ми відчуваємо себе приниженими, використаними, навіть своїми власними діями. Ми прагнемо втішитися через «сповіді» (тестування на ВІЛ), щоб запевнити себе, що нам не завдано непоправної шкоди.
І це замість того, щоб зрозуміти істину: кожна взаємодія на такому рівні близькості є важливою, і приводить нас до того, що ми отримуємо у спадщину від іншої людини якусь частину її істоти, так само, як і даємо їй щось своє. Ми обмінюємося матеріалом душі. І ми відкриті — дуже відкриті. І вкрай вразливі. Ми хочемо спілкуватися ніжно, з любов'ю — але замість цього ми «заскакуємо» в секс занадто швидко, і з тими, хто нам не підходить, або ж ми сприймаємо секс як «спорт», і тоді різко вириваємося з близькості, завдаючи собі шкоди.
Чи варто дивуватися, що люди, які регулярно ходять здавати «тест» — це ті, хто не цінують близькість і секс? — Люди з «дірками» в душі. Вони стурбовані дуже багатьма речами, але вся їхня тривога зводиться в одну точку — в точку неправильного сексуальної поведінки.
Чи варто дивуватися, що люди, яким рекомендують йти здавати тест, це люди, яких розглядають як надмірно хтивих, що відхиляються від «норми», як тих, хто не цінує близькість (або ж їхня культура не дозволяє їм сформувати тривалі відносини в парі), або ж як тих, хто розглядає цей глибокий душевний обмін як «спорт».
Знову ж таки, міф про «ВІЛ» каже, що є деяка бактерія або «ретровірус», який не можна побачити, не можна дізнатися, чи він є, який не залишає ніяких слідів, не викликає жодних запалень на статевих органах. (Невже ми дійсно думаємо, що реальні ЗПСШ не турбують наші геніталії Як ми могли купитися на цю неймовірну брехню - «ЗПСШ, які не є ЗППП»?) Тому що це міф - метафора. Нам потрібно щось, що буде нам нагадувати: секс не є безкоштовним, і ним не можна займатися з легкістю.
Оригінал статті: Sex and the Soul – the Origins of the HIV Myth
Комментариев нет:
Отправить комментарий